На початку вересня відбулась робоча поїздка до Стокгольму (Швеція) українських лікарів та працівників соціальної сфери з метою ознайомлення з методами і технологіями хоспісної допомоги різним категоріям населення. Всього група налічувала 10 представників з різних регіонів України, переважно лікарів: анестезіолог, онколог, терапевт і гінеколог.Протягом п’яти днів ознайомчого візиту українська група встигли побувати в:
- державному будинку для людей похилого віку,
- державній клініці для ВІЛ-позитивних дітей і молоді при Каролінському медичному Університеті,
- в хоспісі, який має статус недержавної благодійної установи,
- в Міському департаменті по піклуванню за людьми похилого віку (Eldercare department).
Соціальні та медичні програми Стокгольму мають переважно міське фінансування (всі програми і потреби НУО, в яких ми побували на 90% фінансуються з міського бюджету Стокгольму), тому їх досвід лікування хронічних захворювань та соціальних сервісів з догляду та підтримки є дуже сучасним і прогресивним.
Ось найцікавіші речі, які українській групі запам’ятались своєю простотою і гуманізмом:
В системі шведської медичної хоспісної допомоги пацієнти з обмеженим прогнозом життя самі вирішують де їм бути – в стаціонарному відділенні, чи в себе в дома. Адже немає жодної медичної та соціальної послуги, яка б надавалась лише за умов стаціонару. Всі аналізи, медичні маніпуляції, огляди вузьких спеціалістів, знеболення – це все здійснює персонал хоспісу на дому за місцем проживання хворого!
В хоспісі, який відвідала українська група, лише 20 хворих знаходились в стаціонарному відділенні (переважно це пацієнти, які проходять хімія-терапію або ті, яким потрібне постійне цілодобове знеболення), а 50 пацієнтів отримували симптоматичне лікування та знеболення на дому. Головний лікар хоспісу був дуже здивований тим, що в Україні медичні послуги на дому практично не надаються, адже лікування в стаціонарі в двічі дорожче ніж лікування та догляд хронічно хворого вдома! Тому це зручно не тільки самому хворому, а і державі, адже це вдвічі зменшує вартість лікування та догляду паліативних хворих.
Вразила українську групу й ступінь довіри лікарів до пацієнтів. Найяскравіший приклад такої довіри – це покладання на самого пацієнта вибору знеболюючого препарату та самостійне регулювання необхідної дози. Анестезіологи, онкологи, які здійснюють медичний супровід пацієнта в хоспісі на початку лікування проводять навчання хворого і його найближчого оточення різним методам знеболення (пігулками, гелем, пластирами, ін’єкційно), та лікарським впливам препаратів на пацієнта, а потім вони вже самостійно обирають метод знеболення, замовляють в аптеках знеболюючі препарати і вживають їх тоді, коли вважають за необхідне.
Ознайомчий візит був дуже цікавий, користь від нових знань та практик можуть допомогти впроваджувати концептуально нові підходи як до лікування тяжко хворих пацієнтів, так і до взаємодії медичного персоналу з пацієнтами в Україні. Коли і лікарі і пацієнти мають однакову відповідальність за лікувальний процес та однаковий рівень довіри і поваги не залежно від соціального статусу, віку, статі і діагнозів пацієнта.
Інформація взята з сайту ВБО "Всеукраїнська Мережа ЛЖВ"
